Навички письма молодших школярва

 
 

Навички письма молодших школярва




Навички письма молодших школярів

Ірина Чорна

вчитель – дефектолог вищої категорії, вчитель - методист

ТОВ НВК «Всезнайко» м.Київ http://pedagog.biz.ua/

 

З історії виникнення письма.

Розвиток методики чистописання тісно пов'язаний з історією писемності, на виникнення і розвиток якої, у свою чергу, вплинули етапи історичного розвитку суспільства. Потреби людей у ​​спілкуванні ростуть, ускладнюються досягнення науково-технічного і культурного прогресу, що різко впливає на відбір знарядь, матеріалів і способів письма. Як і в будь-якій іншій сфері педагогічної науки, в області навчання краснопису йшла боротьба ідей, думок, методів. Перемагало за звичаєм те, що на певному етапі більше задовольняло запити суспільства.
У XVII столітті навчання письма було дуже складним, застосовувався в основному метод механічних вправ, переписування. Учні кілька місяців змальовували одні й ті ж букви в алфавітному порядку, потім склади, потім пропозиції, часто не вміючи прочитати написаного. При навчанні письма не враховувалися ні графічні труднощі письмового алфавіту, ні труднощі оволодіння грамотою. І тільки через деякий час навчання письма ввели в курс початкової школи як навчальний предмет. Воно входило до циклу предметів мистецтва. Вчителі чистописання одночасно були вчителями малювання і креслення. Важливо було писати красиво і скоро. К.Д. Ушинський створив у 1824-1870 роках нову методику в повному її обсязі. Удосконалення методів йшло по лінії обліку закономірностей формування графічних навичок письма, зручності при письмі, збільшенні частки свідомості при написанні. Таким чином, письмо було пов'язано з розвитком суміжних наук - педагогіки, психології, шкільної гігієни, фізіології. В кінці XIX ст. і на початку XX століття з'являється різноманітна методична література з навчання дітей письма. Серед них треба відзначити методичні посібники І.Є. Євсєєва в яких докладно викладаються порядок вивчення літер за групами та методичні прийоми навчання письма, додаються прописи і зразки різних шрифтів.

 У цей час в системі навчання письма набувають поширення такі методи, як копіювальний, лінійний, ритмічний, генетичний, метод карстер. У різні роки перевага віддавалася якогось одного з них.
Навчання краснопису копіювальним методом полягає в обведенні літер, надрукованих у спеціальних зошитах. Цей метод не веде до свідомого оволодіння почерком. Лінійний метод бере свій початок у далекому минулому. В основі цього методу лежить шрифтів підхід до навчання - точні і завжди однакові відстані між елементами літер, точні пропорції висоти і ширини букви і її частин, тобто букву, а отже, і слова можна було писати, користуючись допоміжної сіткою, визначальною висоту листа букви в цілому і її половини, нахил, відстань між елементами і т.д. Генетичний спосіб полягає в тому, що букви вивчаються в порядку від графічно простої за формою літери до графічно більш складної. За складом подібних елементів букви розбиваються на групи по наростаючій графічної складності.
Генетичний спосіб був відомий дуже давно. Цей спосіб застосовувався ще Песталоцці. Даний метод свого часу  відіграв позитивну роль, прийшовши на зміну механічним вправам. Д.А. Писаревський вважав, що цей метод найбільш підходящий для початкового оволодіння письмом.
Останнім часом цей метод застосовують для відпрацювання форми літер у послябукварний період. Поступове наростання труднощів відбувається не тільки при вивченні форми літер, але і в переході від поелементного до побуквинного, потім до безвідривного письма.
Тактичний (ритмічний) метод - це письмо під рахунок, в однаковому для всіх учнів темпі, ритмі.
Більшість методистів говорять про те, що цей метод для роботи з усім класом підвищує інтерес до занять, розвиває упевненість в плавності рухів руки, сприяє встановленню потрібної швидкості письма.
Але при тривалому і постійному застосуванні такого способу діти швидше втомлюються, у них притуплюється інтерес до роботи. Отже, при навчанні дітей письма доцільно використовувати сукупність вищевказаних методів, та керуватись  завданнями:
- розвиток наочно-образного і абстрактного мислення першокласників, необхідного для сприйняття конфігурації літер, для встановлення подібності та відмінності знаків, для вироблення плану правильних рухів при листі;
- вдосконалення зорового сприйняття різних форм;
- становлення вміння орієнтуватися в просторі аркуша, рядка, легко визначати просторові відносини між елементами письма;
- зміцнення руки, поліпшення координації рухів і в цілому розвиток вміння самостійно управляти всією складною системою дій пишучої руки;
- доведення до автоматизму уміння тримати зошит, ручку, позу, графічний образ букви.

Отже:

Письмо – це система графічних знаків.  

Скоропис – це вид пришвидшеного письма.

Дітям з особливими потребами треба оволодіти навичками письма. Навичка – складна психомоторна дія, яка включає  уміння писати вивчені літери з дотриманням правильного зображення всіх її елементів і поєднувати літери між собою; уміння здійснювати звуковий аналіз слова;  розвиток координації руки й очей; зміцнення м’язів кисті руки й усього тулуба; розширення межі орієнтації в площинному просторі.

Для навчання дітей з психофізичними вадами використову­ються ті ж методи, що й для навчання дітей з непорушеним розви­тком, проте особливості психофізичного розвитку учнів обумовлю­ють інакші способи застосування цих методів. Зокрема, методи навчання повинні бути корекційно-розвивальними. Це найсуттєвіша відмінність спеціальних дидактичних методів, яка означає, що будь-який метод чи прийом окрім дидактичної мети має розв'язувати і корекційну, спрямовану на розвиток учнів. В організації навчальної діяльності враховується рівень знань, темп роботи, динаміка втомлюваності, обсяг пам'яті, стійкість уваги, довільність психічних процесів дитини, рівень розвитку її мов­лення та опорно-рухової системи. Це передбачає, наприклад, наступні обов’язкові прийоми:

- відбір для кожного уроку певної невеликої за обсягом кіль­
кості навчального матеріалу;

- максимальну розгорнутість і поділ складних понять і дій;

- уповільненість навчання;

- повторюваність дій;

- наявність пропедевтичних періодів у навчанні;

- оптимізацію темпу роботи та динаміки втомлюваності;

- посилення здатності дитини до саморегуляції;

- розвиток самостійності дитини.

Одночасно необхідно позбутися неефективних прийомів для формування навички, таких як: списування з готових зразків прописів, обведення по крапках…, вимагання безвідривного з’єднання усіх букв у слові. До безвідривного письма, як і до написання букв, потрібно рухатись повільно з використанням тих самих прийомів. “Каліграфічні хвилинки” включають завдання:

-         безперервне накреслення ряду горизонтальних і вертикальних ліній для розвитку вільного руху передпліччя (діти повинні відчувати і вміти задіювати не лише пальці кисті, а й кисть руки, передпліччя);

-         письмо малих літер і поєднання їх з різними допоміжними лініями для розвитку легкості й плавності руху кисті та пальців (подати ручку чи носик у чайника: оа, оу, ае, ао, об, тощо; хвильки: мл, им, ял);

-          швидке і зв’язне написання малих літер алфавіту, поєднаних з різними сполучними лініями; письмо слів одним розчерком;

-          безвідривне письмо великих і малих літер у словах.

Використана література:Боднар Н.М. «Формування навички скоропису молодших школярів»; Виготський Л.С. «Передісторія писемного мовлення»;  Воронская Т.Ф. «Обучение письму детей с проблемами в развитии: Методическое руководство к прописям».





Создан 10 янв 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником